УДК 597.443:597–115:639.3.032

АНАЛІЗ ГЕНЕТИЧНОЇ СТРУКТУРИ ПЛЕМІННИХ ГРУП ВЕСЛОНОСА (POLYODON SPATHULA WALBAUM) ЗА ОКРЕМИМИ ГЕНЕТИКО-БІОХІМІЧНИМИ СИСТЕМАМИ

О. М. Третяк, Інститут рибного господарства НААН, м. Київ
С. І. Тарасюк,  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. , Інститут рибного господарства НААН, м. Київ

Проаналізовано генетичну структуру трьох груп веслоноса Polyodon spathula з різних племінних стад за генетико-біохімічними системами трансферину, альбуміну, естерази, малатдегідрогенази, малік-ензиму та карбоангідрази. З розглянутих генетико-біохімічних систем найбільш інформативними для визначення міжгрупових відмінностей веслоноса за генетичними структурами виявились ферменти МDH, ME, CA. Генетична диференціація між дослідженими групами риб відповідає історії формування досліджених племінних стад веслоноса.

ЛІТЕРАТУРА
1. Виноградов В.К., Ерохина Л.В., Мельченков Е.А. Биологические основы разведения и выращи- вания веслоноса (Polyodon spathula (Walbaum)). — М.: ФГНУ “Росинформагротех”, 2003. — 344 с.
2. Онученко О.В., Третяк О.М., Кулешов О.В. Основи рибогосподарського освоєння веслоноса
Polyodon spathula (Walbaum). — К.: Вища освіта, 2003. — 111 с.
3. Третяк О.М. Система науково обґрунтованого розвитку аквакультури веслоноса в Україні // Рибогосподарська наука України. — 2010. — № 2. — С. 3–25.
4. Грициняк І.І., Тарасюк С.І. Актуальні завдання генетичних досліджень у рибному господар- стві // Матеріали семінару “Проблеми розвитку морської та прісноводної аквакультури” / Державний комітет рибного господарства України. — К., 2009. — С. 98–106.
5. Gahne B., Juneja R.K., Grolmus J. Horizontal polyacrylamide gradient gel electrophoresis for the simultaneous phenotyping of transferrin, post-transferrin, albumin and post-albumin in the blood plasma of cattle // Anim. Blood Groups Biochem. Genet. — 1977. — Vol. 8. — № 3. — P. 127–137.
6. Davis B.J. Disc electrophoresis. II. Method and application to human serum proteins // Ann. N.Y. Acad. Sci. — 1964. — Vol. 121. — Р. 404–408.
7. Harris H., Hopkinson D.A. Handbook of enzyme electrophoresis in human genetics // Amsterdam: North-Holland Publ. Comp., 1976. — 680 p.
8. Корочкин Л.И., Серов О.Л., Пудовкин А.И. и др. Генетика изоферментов. — Л.-М.: Наука, 1977.
— 275 с.
9. Richardson M.C., Epstein R., Barnouin O. еt al. Multibeam. laser-imploded cylindrical plasmas // 1986, Phys. Rev. A 33. — Р. 1246–1253.
10. Глазко В.И. Генетика изоферментов сельскохозяйственных животных. — М.: ВИНИТИ. — Сер.
Общая генетика. Итоги науки и техники. — 1988. — Т. 10. — 212 с.
11. Грициняк І.І., Нагорнюк Т.А., Тарасюк С.І. Генетична структура порід і породних груп коропів за окремими генетико-біохімічними системами // Рибогосподарська наука України. — 2008. — № 1. — С. 29–33.
12. Nei M. Genetic distance between populations // Amer. Natur. — 1972. — Vol. 106, № 4047. — Р. 434–436.
13. Плохинский Н.А. Биометрия. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1969. — 368 с.
14. Swofford D.L., Selander R.B. BIOSYS-1: а Fortrain program for the comprehensive analysis of electrophoretic data in population genetics and systematics // J. Heredity. — 1981. — Vol. 72. — P. 281–283.
15. Кирпичников В.С. Генетика и селекция рыб. — Л.: Наука, 1987. — 520 с.