ЕТИКА ПУБЛІКАЦІЙ ТА ЗАПОБІГАННЯ НЕДОБРОСОВІСНІЙ ПРАКТИЦІ ПУБЛІКАЦІЙ
(укладено з використанням публікаційних принципів Publishing Ethics Resource Kit (PERK) та відповідно до рекомендацій Elsevier, Найкращих практичних методів КОУП (COPE) для редакторів журналів і Етики публікацій Academy Publisher)
Публікація статті у журналі є важливим складником розвитку послідовної і всебічної системи знань. Це є прямим відображенням якості роботи авторів статей та установ, які їх підтримують.
Дуже важливо узгодити норми етичної поведінки для всіх сторін, що беруть участь у процесі публікації: автора, редактора журналу, рецензента, видавця і суспільства.
Видавець та редакційний штат журналу «Рибогосподарська наука України» надзвичайно серйозно ставиться до обов'язків з нагляду за усіма етапами публікації, при цьому редакція усвідомлює всю повноту етичної та іншої відповідальності.
Редакція журналу «Рибогосподарська наука України» зобов’язується гарантувати, що реклама, передрук або інші комерційні прибутки не чинять жодного впливу на редакційні рішення. Крім того, головний редактор особисто, як і вся редакційна колегія, прагнутимуть надавати допомогу у налагодженні співпраці з іншими журналами та / або видавництвами, коли це корисно і необхідно.
1. Етичні зобов’язання рецензентів
Метою інституту рецензування наукового журналу є підтримка найвищих етичних стандартів наукових досліджень, відповідно до яких, початку роботи рецензента має передувати усвідомлення ним вимог до етики у наукових публікаціях. Орієнтування процесу рецензування поданих до наукового журналу статей на вимоги Комітету з етики в публікаціях (Committee on Publication Ethics, COPE) та досвід роботи провідних наукових співтовариств дозволяють підвищити якість друкованих матеріалів, подолати упередженість й несправедливість при відхиленні чи прийнятті статей. Політикою журналу до головних етичних норм, якими повинні керуватися суб’єкти процесу рецензування, віднесено наступне:
1. У разі невпевненості рецензента у тому, що його кваліфікація відповідає рівню та напряму представленого у статті дослідження, він повинен відразу відмовитися від рецензування;
2. Метою рецензента є об’єктивне оцінювання якості поданої статті та визначення рівня її відповідності науковим, літературним та етичним стандартам;
3. В процесі рецензування мають нівелюватися вузькоегоїстичні інтереси окремих осіб та шанувати інтелектуальну незалежність авторів;
4. Для забезпечення права кожного автора на інтелектуальну власність рецензенту забороняється будь-яке використання отриманих аргументів й висновків автора без дозволу останнього;
5. У разі наявності конфлікту інтересів результатів дослідження з особистими розробками рецензента або у разі наявності таких професійних чи особистісних зв’язків рецензента з автором, які можуть вплинути на судження рецензента, він має повернути статтю, вказавши на конфлікт інтересів;
6. Пріоритетною нормою виступає конфіденційність рецензованої статті, з оглядом на яку рецензенту забороняється розкривати інформацію зі статті чи обговорювати ще не оприлюднені висновки та рекомендації автора з іншими колегами (винятком є випадок, коли рецензент потребує чиєїсь спеціальної консультації, для чого потрібен дозвіл редакційної колегії);
7. Серйозність звинувачення у плагіаті вимагає від рецензента адекватного та аргументованого обґрунтування власних зауважень. Будь-яке твердження про наявність плагіату або необ’єктивного цитування має супроводжуватися відповідним посиланням (висновки рецензента не мають бути наклепницькими або такими, що дискредитують автора без наявності для цього серйозних підстав);
8. У разі наявності у рецензента сумнівів щодо плагіату, авторства чи фальсифікації даних він в обов’язковому порядку має звернутися до редакційної колегії з вимогою до колективного розгляду авторської статті;
9. Оскільки рецензент має відмічати будь-які випадки недостатнього цитування авторами робіт інших учених, що працюють у галузі рецензованої статті, зауваження щодо недостатнього цитуванню власних досліджень рецензента ідентифікуються як упереджені;
10. Підтримка постійної періодичності видання наукового журналу вимагає від рецензента високої власної дисципліни, яка розкривається через своєчасність надання рецензії на статтю та у поважному відношенні до авторів статті (у разі прояву невихованості по відношенню до авторів або систематичного надання рецензій низької якості чи порушення строків надання рецензій взаємовідносини з даним рецензентом припиняються);
11. При забороні рецензенту використовувати або розкривати неопубліковану інформацію чи аргументацію автора, не вважається суперечливим по відношенню до етичних норм, припинення деяких з власних досліджень рецензента, якщо вони на його думку стають безрезультатними.
2. Етичні зобов’язання редакційної колегії
1. Рішення щодо публікації. Головний редактор журналу «Рибогосподарська наука України» несе відповідальність за вирішення, які зі статей, наданих журналу, повинні бути опубліковані. Перевірка роботи на актуальність теми та її значення для дослідників і читачів завжди повинні бути основними чинниками, що впливають на рішення про публікацію статті. Головний редактор може керуватися політикою редакційної колегії журналу, також його рішення має ґрунтуватися на положеннях закону, що забороняє порушення авторських прав і плагіат. Головний редактор може радитися з іншими членами редакційної колегії для прийняття рішення.
2. Принцип чесної гри. Головний редактор та редколегія повинні оцінювати рукописи за їх інтелектуальним змістом, незалежно від раси, статі, сексуальної орієнтації, релігійних переконань, етнічного походження, громадянства або політичних поглядів автора.
3. Конфіденційність. Головний редактор і всі співробітники редакції не мають права розкривати інформацію щодо наданих робіт нікому, крім відповідного автора, рецензента, інших редакційних консультантів і, за необхідності, видавця.
4. Розкриття інформації та конфлікт інтересів. Неопубліковані матеріали, використані у наданому рукопису, не повинні використовуватися у власних дослідженнях головного редактора без письмової згоди автора. Закрита інформація або ідеї, отримані під час рецензування, повинні залишатися конфіденційними і не використовуватися для особистої вигоди. Головний редактор має заявити про самовідвід (доручити заступнику головного редактора або іншого члена редколегії зайнятися розглядом рукопису замість нього) щодо розгляду рукопису, у зв'язку з яким він має конфлікт інтересів в результаті конкурентних відносин, співробітництва чи інших відносин і зв'язків з одним з авторів, компаній, або (можливо) установ, пов'язаних з наданими рукописами. Головний редактор повинен вимагати від усіх учасників процесу розкриття відповідних конкуруючих інтересів та публікації поправок, якщо конкуренція інтересів була виявлена після публікації. За необхідності повинні бути вжиті інші відповідні заходи, такі як публікація спростування або вибачення.
5. Участь та співпраця в розслідуванні. При поданні етичної скарги щодо наданого рукопису або опублікованої статті, головний редактор повинен вживати об’єктивних відповідних заходів. Такі заходи зазвичай включають в себе контакт з автором рукопису або статті та належний розгляд відповідної скарги або претензії, проте також може знадобитися звернення до відповідних установ та дослідницьких організацій. Якщо скарга підтримується, слід опублікувати відповідні виправлення, спростування або вибачення. Кожне повідомлення про факт неетичної поведінки слід розглядати, навіть якщо воно надійшло через роки після опублікування.
3. Етичні зобов’язання авторів
1. Стандарти звітності. Автори доповідей за результатами оригінальних досліджень повинні представити точний звіт про виконану роботу, а також об'єктивно доповісти про її значущість. Покладені в основу досліджень дані мають бути чітко викладені письмово. Стаття повинна містити достатню кількість інформації і посилання на першоджерела, що дозволить іншим використовувати конкретну роботу. Шахрайські або завідомо неточні заяви прирівнюються до неетичної поведінки і є неприйнятними. Огляд статей і спеціальні публікації також повинні бути точними і об'єктивними, а редакторський «кут зору» повинен бути чітко окресленим.
2. Доступ до даних і їх збереження. Авторів можуть попрохати надати вихідні дані для редакторського огляду. Вони повинні бути готові надати вільний доступ до таких даних, якщо це можливо, і в будь-якому разі повинні бути готові зберігати ці дані протягом раціонального часу після їх публікації.
3. Оригінальність і плагіат. Автори повинні подавати тільки повністю оригінальні роботи, а якщо автори використовували роботи та / або вислови інших людей, вони повинні бути належним чином оформлені у вигляді цитат. Існують різні форми плагіату, наприклад, «видання» чужої статті за власну, копіювання або перефразування значної частини чужого тексту (без зазначення авторства), присвоювання результатів досліджень, проведених іншими. Плагіат у всіх його формах розцінюється як неетична поведінка і є неприйнятним.
4. Множинні, повторні та конкуруючі публікації. Автор не повинен публікувати статтю, в якій описується по суті одне й те саме дослідження, про що йшлося в попередній публікації, або друкувати її у більш ніж одному журналі. Подання ж статті до більш ніж одного журналу одночасно розцінюється як неетична поведінка і є неприйнятним. Автор не повинен подавати на розгляд до інших журналів раніше опубліковані статті. Іноді публікація деяких видів статей (наприклад, медичні рекомендації, переклади) у більш ніж одному журналі є виправданою, якщо дотримано відповідні вимоги. Автори та редактори задіяних журналів повинні дійти згоди щодо того, що вторинна публікація повинна відображати ті ж дані і таку ж їх інтерпретацію, що й первинний документ. Також у вторинній публікації має бути наведене посилання на первинну статтю.
Автор має знати, що в одному випуску журналу, він не може бути автором чи співавтором більше ніж однієї статті.
5. Підтвердження джерел. Завжди потрібно правильно представляти роботи інших авторів. Автори повинні наводити посилання на публікації, що здійснили фундаментальний вплив на визначення характеру і природи представленої роботи. Інформація, отримана в приватному порядку, шляхом приватної розмови, листування або обговорення з третіми особами, не повинна використовуватися без отримання відкритого письмового дозволу від її джерела. Також інформація, отримана при наданні / отриманні конфіденційних послуг, таких як судові акти або заявки на гранти, не повинна використовуватися без письмового дозволу виконавця даних послуг.
6. Авторство роботи. Авторство повинно бути обмежене тими особами, які зробили значний внесок в концепцію, дизайн, виконання або інтерпретацію заявленого дослідження. Усі ті, хто зробив значний внесок, повинні бути перераховані як співавтори. Ті, хто брав участь в деяких істотних аспектах дослідницького проекту, повинні бути відображені в списку учасників проекту. Автор повинен гарантувати, що імена всіх співавторів зазначено у статті, і жодної особи, що не є співавтором, до них не віднесено, що всі співавтори ознайомилися з остаточним варіантом наукової роботи і схвалили її, а також дали свою згоду на її публікацію.
7. Небезпеки і питання використання людини або тварин. Якщо робота/стаття пов'язана з хімічними речовинами, фізико-хімічними процесами або обладнанням, під час роботи з якими існує великий ризик здоров'ю людини або тварини, автор повинен чітко вказати про це в своїй роботі. Якщо робота припускає використання тварин або людини як піддослідних, автор повинен гарантувати, що робота містить твердження й докази того, що всі процедури були проведені згідно з відповідними законами та інституційними принципами, як і те, що відповідні державні комітети схвалили їх. Робота автора повинна включати в себе заяву та підтвердження від відповідних інстанцій про згоду на експерименти з людьми. Право людини на конфіденційність завжди має бути дотримано.
8. Розкриття інформації та конфлікт інтересів. Усі автори повинні розкривати у своїх роботах інформацію про будь-які фінансові та інші суттєві конфлікти інтересів, які можуть вплинути на результати дослідження або їх інтерпретацію. Усі джерела фінансової підтримки проекту повинні бути розкриті. Прикладами можливих конфліктів інтересів, які повинні бути розкриті, слугують: інформація про роботодавця, інформаційні консультації, акціонерна власність, гонорари, платні свідчення експертів, патентні заявки / реєстрації, а також гранти та інші види фінансування. Усі потенційні конфлікти інтересів повинні бути розкриті на якомога більш ранній стадії.
9. Суттєві помилки в опублікованих роботах. Якщо автор виявляє суттєву помилку або неточність у своїй опублікованій роботі, він зобов'язаний негайно повідомити про це редактора або видавця журналу та надати їм допомогу в усуненні або виправленні помилки. Якщо редактор або видавець дізнається від третьої особи, що опублікована робота містить суттєві помилки, автор зобов'язаний негайно прибрати або виправити їх, або ж надати редакції докази про правильність вихідної статті.